Інтерактивний урок. Практичні аспекти.

Принципи організації інтерактивного уроку:

На початку уроку об’єднати дітей в групи зі змінними, залежно від характеру завдання, складом учасників. Пропонується кожній групі визначити лідера, який буде керувати її роботою.

Через проблемність завдання збуджувати активність учнів, спонукати їх замислюватися над матеріалом, з яким вони працюють, дивитися на факти під різними, навіть несподіваними кутами зору. Для обговорення обирати проблему, важливу для учнів, для їхнього сучасного життя, сприяти виникненню позитивних емоцій;

v  Робити опору на учнівський досвід і мінімум базових знань з вивченої теми;

під обговорення рекомендувати учням створювати оригінальні власні версії, підштовхувати їх до самостійності. Враховувати й оцінювати індивідуальний внесок кожного учня;

через емоційне піднесення й почуття розкутості створювати сприятливий фон для засвоєння знань, формувати вміння і навички, розкривати здібності кожного учня.

             

          Класифікація прийомів інтерактивного навчання:

1.     колективне

2.     робота в парах;

3.     робота в малих групах; диференційовано_групова робота.

4.     колективно – групове навчання

5.     мікрофон;

6.     незакінчені речення;

7.     навчаючись - вчусь;мозковий штурм.

8.     вирішення проблемних питань

9.     дискусія

10.                       метод «Прес»;

11.                       «займи позицію».

12.                       прийоми творчої театралізації

13.                       інсценування;

14.                       стоп – кадр;

15.                       «чарівний стілець»;

16.                       Уявна прогулянка.

17.                       Техніки опитування

18.                       анкетування;

19.                       «лови помилку»;

20.                       «так – ні».

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків. Як правило, структура таких занять складається з п’яти елементів:

а) мотивація;

б) оголошення, представлення теми та очікуваних результатів;

в) надання необхідної інформації;

г) інтерактивна вправа – центральна частина заняття;

д) підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Звичайно, структура уроку може мати свою специфічну в залежності від типу уроку, а також від індивідуального бачення вчителем шляхів виконання поставлених на занятті завдань.

    Різні прийоми інтерактивного навчання доцільно використовувати на певних етапах уроку. Наприклад:

1. Актуалізація опорних знань.

Найдоцільніше використовувати такі прийоми як «віночок», «лови помилку». Роботу в парах, вікторини, «так – ні». Вони підвищують активність учнів, покращують якість знань школярів з різними здібностями.

2. Перевірка домашнього завдання.

На цьому етапі варто застосовувати групову роботу, роботу в малих групах, диференційовано – групову. Особливо доцільне використання цих форм робіт, коли учні мали випереджувальні завдання, що носили диференційований характер. Також можна пропонувати учням такі прийоми як «мікрофон», «незакінчене речення», анкетування. Визначені прийоми роботи допомагають виховувати взаємоконтроль,співпрацю, товариськість..

3. Мотивація навчальної діяльності.

Прийом «очікуваний результат» дає можливість учням самостійно визначити цілі уроку й свої власні. Це сприяє вихованню самостійності, логічного мислення.

4. Вивчення нового матеріалу.

Найбільш доцільними будуть технології колективного навчання та колективно – групового. Серед них «навчаючись – вчусь», «мозковий штурм». Дискусія, метод «Прес», рольова гра, «стоп – кадр». Ці технології підвищують інтерес до навчання заацікавлення кожного у справах всіх, розвивають дослідницькі здібності, виховують відповідальність. Саме на цьому етапі можливий ріст кожного учня у відповідності з його навчальними можливостями. Це найпродуктивніший етап уроку.

5. Застосування вивченого.

 Рівень вивченого учні можуть продемонструвати в прийомах «чарівний стілець», «капелюх», «мікрофон». Такі прийоми сприяють виявленню вмінь учнів розглядати одну і ту ж проблему в різних аспектах, створення комфортних умов для розвитку учнів з різними задатками.

6. Підсумки уроку, оцінювання.

Учні вчаться адекватно себе оцінювати, якщо використовують різні види інтерактивних нотаток, зокрема самооцінку та само експертизу. Застосування таких технологій дає реальну картину рівня засвоєного учнем матеріалу, виховує в учнів віру в свої можливості, допомагає розвиткові обдарованої особистості.

7. Домашнє завдання.

Впершу чергу завдання мають носити диференційований характер, тому вони повинні ставитися перед певними групами. Крім того, обдаровані діти мають отримати індивідуальні завдання. Важливо дати дітям відчуття власної значущості та успіху.

v Важливо з перших хвилин уроку створити атмосферу зацікавленості, що стане запорукою активної та успішної подальшої роботи учнів на уроці.

Перевірка домашнього завдання не повинна бути відтворенням вивченого дома матеріалу. Тому застосовую для контролю такі форми роботи як тести, ігри «Лови помилку», Закінчи речення», «Так – ні» та інші.

    Ознакою інноваційного методу навчання є його орієнтація на збудження інтересу до набуття знань. У своїй педагогічній практиці  в основному активні прийоми навчання, описані Р.М.Грабовською, Л.Даниленко.

Насамперед це «мозковий штурм» - прийом розв’язання творчої проблеми. Намагаюсь проводити «мозковий штурм» у швидкому темпі, підтримувати будь – яку ідею з метою заохочення, не висловлювати суджень щодо тієї чи іншої думки. Наприкінці обговорення обов’язково робити підсумок.

Ефективному розвитку учнівської фантазії, уяви сприяє прийом емпатії. Учні прагнуть уявити себе на місці об’єкта, що досліджується, «увійти в образ». Діти з задоволенням «перевтілюються» в героїв, розповідають від їх імені про себе, та інших героїв твору. Особливо цікаво в старших класах відбувається «входження» учнів в роль прокурора, судді, захисника. Подібні завдання даються учням заздалегідь, щоб вони встигли попрацювати з додатковою літературою. Урок – суд застосовую пуд час вивчення таких творів як: «Злочин і кара» Ф.Достоєвського (суд над Р.Раскольніковим), «Тарас Бульба» М.В.Гоголя (суд над Андрієм), «Скрипка Ротшильда» А.П.Чехова (суд над Яковом Бронзою) та інші.

v Після рольової гри проходить обговорення. Підводиться підсумок. Бажано, щоб в результаті підсумків учні прийшли до одного рішення.

За класифікацією В.І.Андрєєва до методів навчання, які активізують навчально-творчу діяльність, належить і метод евристичних запитань, який був розроблений американським математиком Д.Пойа.

Дійсно, якщо будь – яке питання розглядати з різних точок зору, легше прийти до істинної відповіді. Застосовую його найчастіше після прочитання твору з метою поглиблення розуміння художнього тексту. З метою активізації пізнавальної діяльності учнів запитання до неї повідомляю заздалегідь.

Способом стимуляції уяви та поєднання різнорідних елементів є прийом синектики, розроблений у 1952 році вченим Гордоном. Використовуючи його, учні часто імпровізують, порівнюють, шукають аналогії. Свою уяву учні відтворюють за допомогою кольорів, ілюстрацій, написання листів героєві тощо. Використовую цей прийом при вивченні різних творів, наприклад: «Снігова Королева» Г.Андерсена, «Людина у футлярі» А.Чехова, «Різдвяна пісня у прозі» Ч.Діккенса, «Перевтілення» Ф.Кафки та багато інших.

Головна мета уроку літератури насамперед полягає в тому, щоб на основі сприйняття найкращих творі красномовного мистецтва представити матеріали саморозвитку юної особистості, пізнання світу та себе в цьому світі.

v Отже, головною умовою ефективності уроку є використання таких методичних підходів, які передбачають позицію учня як активного співтворця уроку.

Отже, читач-учень – це активний учасник літературного процесу. Який здатний сприймати та інтерпретувати художній твір залежно від багатьох чинників.

Учням дуже цікаво інсценувати улюблені уривки з творів, передавати характери та поведінку героїв, будувати свій образ, показувати своє бачення літературного тексту. Відтворювати саме ті епізоди художнього твору, які найбільше сподобалися.

Учитель може і мусить використовувати передусім методичні засоби, які у його особистому виконанні забезпечують необхідний педагогічний результат. При цьому слід враховувати власні фахові уподобання, схильності, можливості та особливості класу. Головне пам’ятати, що методичний прийом – це не самоціль, він сприяє розвитку учня, стимулює його до пошуку, до творчості.

Уроки літератури – насамперед уроки слова. Наскільки яскравим, образним, точним та виразним буде це слово, залежить від учителя. Бо саме вчитель дає змогу учневі розкрити свій творчий потенціал, розвиває в учнів критичне мислення, культуру полеміки й самопрезентації, виховує толерантне ставлення до іншої думки.